Віктор Михайлович Іванов

В. М. Іванов. Фото з «Енциклопедії сучасної України», Т. 11. З бібліотечної колекції ЦДАМЛМ України.

У рамках віртуального проекту «АРХІВажлива СПРАВА» та з нагоди 110-річчя від дня народження українського кінорежисера Віктора Михайловича Іванова (1909–1981) представляємо документи, що зберігаються у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України (ЦДАМЛМ України).

Віктор Іванов народився 13 лютого 1909 р. у м. Козятин Вінницької обл. у родині фельдшера. У 10 років (у 1919 р.) під час епідемії тифу втратив батька. Освіту здобував у Бердичівському ремісничому училищі (1923–1925 рр.) та Жмеринській залізничній профшколі (1925–1927 рр.). У 1932 р. був направлений на навчання до Московського інституту залізничного транспорту.

Проте, у Москві Віктор Іванов здав документи до Всеросійського державного інституту кінематографії (ВДІК), який з відзнакою закінчив у 1936 р. Кіномистецтву навчався у С. М. Ейзенштейна. У 1936–1942 рр. працював асистентом режисера на кіностудії ім. О. П. Довженка. Після початку Другої світової був евакуйований до Ашгабату, де випускав так звані бойові кінозбірники. Велику популярність здобула його стрічка «Три танкіста». У 1943 р. добровольцем пішов на фронт, був командиром роти вогнеметників, восени 1943 р. отримав контузію під час боїв на Букринському плацдармі. Війну закінчив у Румунії, де був тяжко поранений. У повоєнні роки працював на Свердловській (1947–1948) і Литовській (1949–1950) кіностудіях. Його запрошували до Москви, але він вирішив повернутися до Києва.

З 1950 р. і до кінця життя Віктор Іванов був режисером-постановником Київської кіностудії імені О. П. Довженка. У 1956 р. став членом Спілки письменників України та Спілки кінематографістів України. У 1957 р. почав екранізовувати українську класику.

У 1974 р. став заслуженим діячем мистецтв УРСР.

Творчим дебютом Віктора Іванова в якості режисера Київської кіностудії став короткометражний фільм «Пригоди з піджаком Тарапуньки» (1955). Найвідоміші його фільми – «Олекса Довбуш» (1960) і «За двома зайцями (1961), де він був режисером і сценаристом. Також Віктор Іванов є режисером фільмів «Шельменко-денщик» (1957), «Сто тисяч» (1958), комедій «Ключі від неба» (1965), «Непосиди» (1968), «Веселі Жабокричі» (1973), «Ні пуху, ні пера» (1975), «Оглядини» (1979), водевілю «Снігове весілля» (1980) та сценаристом стрічок «Ціль його життя» (1957), «Бджоли і люди» (1963), «Рибки захотілося» (1963). Митець також писав збірки для дітей («Наша Наташа» (1954), «Доріжка» (1958), «Попади» (1960), «Сатиричний патруль» (1960)). Віктор Михайлович Іванов помер 18 червня 1981 р. у м. Києві. У 1999 р. режисер нагороджений Державною премією України імені Олександра Довженка (посмертно) за видатний творчий внесок у розвиток вітчизняного кінематографу.

Документи В. М. Іванова зберігаються переважно у фонді Національної кіностудії художніх фільмів ім. О. П. Довженка (ф. 670). Окремі документи відклалися в особових фондах українських митців. Вони охоплюють період 1956–1979 рр. Представлені творчі документи режисера (авторизовані машинописи режисерських кіносценаріїв, клавіри з лібрето до фільмів-спектаклів, справи кінофільмів), матеріали про нього (документи щодо висунення на здобуття Шевченківської премії, фотографії) та епістолярна спадщина митця.

Для оптимізації пошуку інформації про склад і зміст документів Архів-музей долучає відскановані описи фонду (ф.670, оп. 1) до інформаційного повідомлення проекту «АРХІВажлива СПРАВА».

Запрошуємо дослідників і шанувальників українського кіно ознайомитись з документами у читальному залі Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України.

Інформацію підготував науковий співробітник відділу використання інформації документів, канд. іст. наук Ігор Резнік