Лев Миколайович Ревуцький

Л. Ревуцький (перший зліва) з сином Є. Ревуцьким, Г. Майбородою, П. Майбородою та А. Коломійцем. 1969 р. ЦДАМЛМ України, ф. 198, оп. 2, од. зб. 63, арк. 1.

У рамках проекту «АРХІВажлива СПРАВА» та з нагоди 130-річчя від дня народження українського композитора та педагога Лева Миколайовича Ревуцького (1889–1977), представляємо документи з його особового фонду, що зберігаються у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України.

Лев Миколайович Ревуцький народився 20 лютого 1889 р. в с. Іржавець Прилуцького повіту Полтавської губернії (нині – Чернігівської області) в родині попечителя сільської школи. Саме батьки привили хлопцю цікавість до музики і музична обдарованість Левка проявилася вже у ранньому віці. Мати походила зі стародавнього козацького роду Стороженків, вона почала вчити хлопця грі на фортепіано, коли йому ледь виповнилося п’ять років. З десяти років хлопець виявив хист до музичної імпровізації. Освіту Левко Ревуцький почав здобувати у гімназії міста Прилуки. У 1903 р. батьки перевели його до Київської приватної гімназії Г. Валькера. Незабаром він вступив до музичної школи Н. Тумановського, навчався по класу у фортепіано у М. Лисенка.

Закінчивши у 1907 р. гімназію, Лев Ревуцький вступив на фізико-математичний факультет Київського університету. У 1908 р. перейшов на юридичний факультет і в цей час відновив заняття з гри на фортепіано в музичному училищі Російського Музичного Товариства. Саме цим періодом датовані перші твори композитора – сі-мінор, вальси і прелюдії до фортепіано, перший концерт для фортепіано з оркестром. У 1911 р. він перейшов на вищий курс у клас Г. Ходоровського та С. Короткевича.

Навчання Ревуцького в цьому класі тривало з 1911 р. по 1913 р. у музичному училищі, а пізніше – у нововідкритій консерваторії. У консерваторії Л. Ревуцький одночасно із заняттями гри на фортепіано розпочав навчання по класу композиції у Р. Глієра. У цей час з’являється перша частина фортепіанної сонати (c-moll), перша симфонія в ескізах, прелюдії опусу четвертого.

З початком Першої світової війни Левко Ревуцький достроково закінчив університет і консерваторію та вирушив на фронт. Демобілізувавшись на початку 1918 р., композитор оселився в м. Прилуки. Там він давав уроки музики, був концертмейстером хору, а також взяв участь у створенні філії Товариства ім. М. Леонтовича. Саме тут була створена та вперше виконана – кантата-поема «Хустина» для хору, солістів та фортепіано (1923 р.).

1924 р. Л. Ревуцького запрошують до Києва на посаду викладача Музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка. З цього часу він активно займався педагогічною діяльністю, спочатку як викладач, а потім як професор музично-теоретичних дисциплін.

У 30-х роках Лев Ревуцький писав музику до вистав та кінофільмів, пісні для капели кобзарів, жіночого хорового ансамблю та інших колективів. У 1941-1944 рр. перебував на посаді професора і керівника кафедри композиції, теорії та історії музики в Ташкентській консерваторії. Його учнями були брати Майбороди, В. Кирейко, В. Гомоляка та інші відомі митці. За заслуги у сфері культури композитору в 1942 р. присвоюється звання народного артиста УРСР, а в 1944 р. – народного артиста СРСР. Після завершення війни, у 1944 р. Л.Ревуцький повернувся до викладання у Київській консерваторії (колишньому Музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка).

У повоєнний період композитор активно відновлював мистецько-культурне життя країни. Протягом 1944-1948 рр. Лев Миколайович очолював Спілку композиторів України. У 1947-1963 рр. був депутатом Верховної Ради України 4 скликань. На 1950-ті рр. припадає величезна робота над енциклопедичними виданнями та 20-томним академічним виданням творів М. Лисенка. Також композитор створює третю редакцію опери «Тараса Бульби» за М. Лисенком. Остаточного вигляду набуває увертюра до опери, яка посідає одне із почесних місць у золотому фонді української симфонічної музики.

Помер композитор 30 березня 1977 р., похований на Байковому кладовищі в Києві. Його ім’я присвоєне Київській чоловічій капелі та Чернігівському музичному училищу.

Документальні матеріали почали надходити на постійне зберігання до Архіву-музею від композитора особисто у 1969 р., 1970 р. та від сина Євгена Львовича у 2005 р. Особовий фонд композитора включає в себе творчі матеріали – рукописи «Ода пісні» на слова М. Рильського та партитура кантати-поеми на слова Т. Шевченка «Хустина» та ін.: біографічні документи (свідоцтва, членські квитки, службові посвідчення тощо), фотографії. До фонду композитора включені також документи його старшого брата музикознавця, фольклориста та літературознавця Дмитра Миколайовича Ревуцького.

Документи, що висвітлюють життєвий та творчий шлях Ревуцького Л. М. також зберігаються у фондах діячів української культури та мистецтва: Редька Ф. А.; (Ф. 2), музичних діячів Шиповичів (Ф. 6), Глушкова П. Т .(Ф. 189); Таранова Г. П. (Ф.334); Майбороди П. І. (Ф. 855); Сільванського М. Й. (Ф. 968); Вериківського М. І. (Ф. 1250) та у багатьох інших фондах.

Для оптимізації пошуку інформації про склад і зміст документів Архів-музей долучає відсканований опис особового фонду Л.М. Ревуцького (Ф. 198, оп.1,оп.2,) до інформаційного повідомлення проекту «АРХІВажлива СПРАВА».

Запрошуємо дослідників і шанувальників української музики та української культури вцілому ознайомитись з документами у читальному залі Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України.

Інформацію підготувала провідний архівіст відділу використання інформації документів, М. Н. Мойсик