Степан Васильович Шагайда

Фото С. В. Шагайди. 7 лютого 1934 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 225, оп. 1, од. зб. 1, арк. 1.

У рамках віртуального проекту «Архів-музей на допомогу вчителям» розміщуємо 18-те інформаційне повідомлення, присвячене представнику «Розстріляного відродження», українському актору театру і кіно Степану Васильовичу Шагайді (1896–1938).

Степан Шагайда народився 9 січня 1896 р. у с. Білоголови на Тернопільщині у бідній родині. У 1909 р. його родина у пошуках заробітку переїхала до с. Деветин (Боснія), де він співав у церковному хорі. У 1912–1914 рр. був послушником у Почаївській лаврі, де навчався малярству при іконописній майстерні. У 1915–1918 рр. працював санітаром, комірником, столяром котельноливарного заводу. У квітні 1918 р. вступив до І сотні Богданівського полку Січових стрільців, потім служив в особистій охороні гетьмана П. Скоропадського. У 1920 р. вступив добровольцем до Червоної армії. Брав участь у полковому драматично-хоровому гуртку. Після розформування полку у 1922 р. вступив до театральної студії «Березіль», де у 1922–1928 рр. навчався акторської майстерності. З 1922 р. був актором театру «Березіль» (м. Київ, від 1926 – м. Харків), де створював героїчні й комедійні образи: Пана («Газ» Кайзера, 1923), Сірого Вовка («Жакерія» Меріме, 1925), Лавра («Комуна в степах» Куліша, 1925), Шмигельського («Сава Чалий» Карпенко-Карого, 1927), диякона Гордія («Вендетта»), пана і поліцейського («За двома зайцями»).

У 1924 р. дебютував у кінематографі та знявся в кількох фільмах, серед них: «Вася-реформатор» О.П. Довженка (1926).

Після переїзду театру «Березіль» до Харкова восени 1926 р. створив низку образів у виставах «Пролог» Л. Курбаса і С. Бондарчука, «Бронепоїзд 14 – 69» за п’єсою В. Іванова, «Король бавиться» В. Гюго, «Сава Чалий» І. Карпенка-Карого.

Влітку 1928 р. Степан Шагайда залишив театр, щоб працювати у кіно. У 1927–1930 рр. на Одеській кіностудії знявся у фільмах «Дитина з лісу», «Перлина Семираміди» (1929), «Крокувати заважають», «Охоронець музею», «Перекоп» (1930); «Тобі дарую» (1930). У 1931 р. виконав головну роль в історичній драмі «Кармелюк», постановку якої Ф. Лопатинський розпочав на Одеській студії, а завершив на Київській кінофабриці. Разом зі знімальною групою Степан Шагайда переїхав до Києва, де продовжив працювати у наступні роки. У 1927–1937 знявся в 26 художніх фільмах Одеської і Київської кіностудій (реж. І. Кавалерідзе, Ф. Лопатинський, І. Пир’єв та ін.). Найвідоміші стрічки 1930-х років за його участі: «Тобі дарую» (1930), «П’ять наречених» (1930), «Іван» (1932), «Кришталевий палац» (1934), «Аероград» (1935).

Також Степан Шагайда відомий як автор спогадів про О. Довженка «Моя робота в „Аерограді“», віршів. Товаришував і співпрацював із Лесем Курбасом.

Після арешту Курбаса в 1933 р. працював у трупі Українського драматичного театру імені Т. Шевченка в Харкові.

19 жовтня 1937 р. Степан Шагайда був заарештований НКВС разом з багатьма українськими кінематографістами за критику у застільній компанії політики влади під час голоду у Поволжі. Засуджений судовою «трійкою» до страти за шпигунство на користь Польщі і антирадянську агітацію. 12 січня 1938 р. розстріляний. Реабілітований посмертно у 1958 р.

Інформацію підготував науковий співробітник відділу використання інформації документів, канд. іст. наук,Ігор Резнік