Василь Григорович Кричевський

 Банкнота номіналом у 2 гривні В. Г. Кричевського, 1918 р.ЦДАМЛМ України, ф. 1256, оп. 1, од. зб. 4, арк. 1.

У рамках віртуального проекту «АРХІВажлива СПРАВА» та з нагоди 28-ї річниці Незалежності України представляємо інформаційне повідомлення про українських митців В. Г. Кричевського (1872–1952), Г. І. Нарбута (1886–1920) та В. І. Лопату (1941 р. н.), які долучилися до створення основних символів й атрибутів державності та зробили свій вклад у процеси українського державотворення.

Одними з найважливіших символів та атрибутів становлення державності є Державний герб, Національна валюта та Державна печатка.

Після утворення Української Народної Республіки постало питання щодо розробки державних символів. До їх створення було залучено Василя Григоровича Кричевського. Василь Григорович Кричевський народився в с. Ворожба на Сумщині в родині міщанина, земського фельдшера. Закінчив Харківське технічно-залізничне училище, де освіту здобув під керівництвом архітектора С. Загоскіна та О. Бекетова. У 1892 р. працював помічником міського архітектора А. Шпінгеля, у 1893 р. – проектувальником на місцевій залізниці. Пропагував український стиль в архітектурі, зокрема, український модерн. З найбільш відомих архітектурних проектів слід відзначити: будинок Полтавського губернського земства, будинок І. І. Щітківського, літературно-меморіальний будинок-музей Т. Шевченка та інші.

Працював над оформленням книжок М. С. Грушевського та В. Винниченка. Упродовж 1912–1913 рр. очолював майстерню килимів Ханенків. У 1917 р. був обраний першим ректором Української Академії Мистецтв, але відмовився від посади на користь брата Федора. У січні 1918 р. працював над проектами банкнот, за якими була випущена купюра номіналом у 2 гривні. Втім, під час пожежі 1918 р. була втрачена значна частина проектів грошових паперів.

У березні 1918 р. В. Г. Кричевському було доручено розробити проекти Великого та Малого гербів. Митець представив проекти гербів у вигляді тризуба, обрамленого вінком зі стилізованого оливкового листя (Малий герб) та листя у вигляді ромбів (Великий герб). Також розробив Велику й Малу державні печатки.

За правління гетьмана П. Скоропадського керував керамічною школою у Миргороді. Після двох ув’язнень повернувся до Києва, де був поновлений у Академії мистецтв. З 1922 р. – професор Архітектурного інституту, а після реформи закладу – Інституту пластичних мистецтв. В. Г. Кричевськийбув одним з найперших митців, який працював на кіностудії в Одесі. За його участі до кінопрокату вийшли фільми: «Тарас Шевченко», «Звенигора» тощо.

У 1939 р. В. Г. Кричевському було присуджено звання доктора мистецтвознавчих наук. Восени 1943 р. переїхав до Чехословаччини. У 1948 р. переїхав до доньки Галини до Венесуели, де помер у 1952 р. У 1975 р. перепохований на українському цвинтарі штату Нью-Джерсі, США.

За часів гетьманату П. Скоропадського завдання з розробки державних символів було доручено Г. І. Нарбуту. Георгій (Юрій) Іванович Нарбут народився на хуторі Нарбутівка (нині с. Червоне на Сумщині) в родині нащадків козацької старшини. У 1906 р. закінчив Глухівську класичну гімназію. Упродовж 1906–1917 рр. мешкав у Санкт-Петербурзі, де навчався у Петербурзькому університеті на факультеті східних мов (згодом перевівся на філологічний), відвідував школу Імператорського товариства заохочення мистецтв. У 1914 р. призначений на посаду керівника гербового відділу Сенату, у 1915 р. став канцелярським службовцем департаменту герольдії.

У березні 1917 р. переїздить до Києва. У вересні цього ж року стає професором графіки Української академії мистецтв, а у лютому – ректором закладу. Займається книжковою графікою, розпочинає роботу над «Українською абеткою»та ілюструванням «Енеїди» І. Котляревського.

У 1917–1920-х рр. Г. І. Нарбутом були розроблено оформлення наступних банкнот: 100 карбованців 1-ї та 2-ї емісій, 250 карбованців, 2, 10, 100, 500 гривень, 3,6% облігацій вартістю 50, 100, 200 та 1000 гривень. В оформленні митець застосовував орнаменти у стилі українського бароко XVII–XVIIIст., зображення самопалу та тризуба. На ескізі 10-гривневої купюри були використані орнаменти українських книжкових гравюр XVIIст., 100-гривневої – зображення робітничого з молотом та селянка з серпом, а на реверсі – тризуб у лавровому вінку, 500-гривневій – алегорія «Молода Україна», в уособленні дівчини з вінком на голові. За часів П. Скоропадського розробив 100-рублевий кредитний білет, на якому зображений портрет Б. Хмельницького та проект розробленого ним герба. Нарбут працював над проектами Великого та Малого герба з червня по листопад 1918 р.

Варто відзначити, що на одній з банкнот було використано 9 варіантів оригінального шрифту, розробленого художником.

У липні 1918 р. гетьман П. Скоропадський затвердив розроблену Державну печатку. Вона мала зображення козака з пищалем на плечі на восьмикутному тлі, у верхній частині якого розміщено тризуб. Навколо восьмикутника – рослинний орнамент у стилі козацького бароко, а за ним – надпис «нарбутівським» шрифтом «Українська держава». Державну печатку було надруковано на купюрі у 1000 карбованців, введену до обігу у листопаді 1918 р. Однак, відречення гетьмана звело нанівець затвердження розроблених гербів.

Митець помер у 34 роки від висипного тифу у 1920 р. Похований на Байковому цвинтарі у Києві. Проте, за відносно короткий, але плідний період творчої діяльності Нарбуту вдалося розробити власний упізнаваний стиль, який базувався на українському зображувальному фольклорі, характерними рисами якого були зображення козака Мамая, візерунки українських килимів, набійок, різьбярства, розписної кераміки. Зі здобуттям Україною незалежності виникла необхідність у введенні державної грошової одиниці. Одним із перших розробників гривні був В. І. Лопата. Василь Іванович Лопата народився у с. Нова Басань Чернігівської області. Закінчивши школу, у 1955 р. вступив до Майнівського зоотехнічного технікуму. У 1970 р. В. І. Лопата – випускник Київського художнього інституту, а власне – книжкової майстерні В. Касіяна. Наступні два роки він навчався у творчих майстернях Академії мистецтв СРСР під керівництвом М. Дерегуса. Після переїзду у 1994 р. до США за станом здоров’я, проявився хист В. І. Лопати до літературної діяльності.

З-поміж його відомих ілюстрацій до книг слід відзначити: І. Франко «Каменяр», «Слово о полку Ігоревім», Т. Шевченко «Кобзар», М. Гоголь «Тарас Бульба», «Життя та творчість Г. Сковороди», серії «Хресний шлях України» тощо.

У колаборації з Б. Максимовим працював над розробкою грошової одиниці – гривні (1991 р.). Були зроблені ескізи до наступних купюр: 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 500 гривень. Цікавим фактом є те, що для 500-гривневої банкноти В. І. Лопата пропонував портрет Данила Галицького. На одному з варіантів цієї купюри на аверсі мало бути зображено портрет Г. Сковороди та на реверсі пейзаж Києво-Могилянської академії. Також В. І. Лопатою намальовано замок Любарта у Луцьку, який буде розміщено на реверсі 200-гривневої купюри, випущеної у 2001 р. Ним же була розроблена банкнота номіналом у 100 гривень, на аверсі якої був вміщений портрет Т. Шевченка, на реверсі– пейзаж Верховної Ради України. Банкнота не увійшла до обігу.

З документами митців можна ознайомитися у читальному залі ЦДАМЛМ України. Зокрема, документи, що стосуються творчості та діяльності В. Г. Кричевського зберігаються у фондах діячів української культури: Петрицького А. Г. (Ф. 237), Чернова Л. І. (Ф. 338), Малицького Ф. М. (Ф. 890), Костирко П. Ф. (Ф. 1036), колекції екслібрисів Олексіїва Р. І.(Ф. 1138), Документів діячів літератури і мистецтва з відомчих архівів прокуратури, суду і органів КДБ УРСР (Ф. 1196) та Собкевича А. І. (Ф. 1256).

Документи Г. І. Нарбута відклалися у фондах діячів української культури: Кочура Г. П. (Ф. 193), Калиниченко Л. П. (Ф. 241), Василько В. С. (Ф. 653), Української студії хронікально-документальних фільмів (Ф. 1009), Бугаєвича І. В. (Ф. 1149), колекції екслібрисів Олексіїва Р. І. (Ф. 1138), Горбачова Д. О. (Ф. 1174), Візира М. П. (Ф. 1360) та інших. Документи В. І. Лопати зможете знайти у фондах діячів української культури: Бедзика Д. І. (Ф. 278), Шевчука В. А. (Ф. 603), колекції екслібрисів Олексіїва Р. І. (Ф. 1138), Степовика Д. В. (Ф. 1290), Ханко В. М. (Ф. 1401) та інших.

Запрошуємо дослідників українського державотворення та української культури до читального залу Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України.

Інформацію підготувала архівіст відділу використання інформації документів,канд. іст. наук Оксана Бублик.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *