Павло Архипович Загребельний

П. А. Загребельний. Фрагмент з фото. 25 серпня 1984 р. ЦДАМЛМ України, ф. 169, оп. 2, од. зб. 1046, арк. 33.

У рамках віртуального проекту «АРХІВажлива СПРАВА» та з нагоди 95-річчя від дня народження українського письменника, Героя України, лауреата Шевченківської премії Павла Архиповича Загребельного (1924–2009), представляємо документи, що зберігаються у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України. Павло Загребельний народився 25 серпня 1924 р. у с. Солошине на Полтавщині. Освіту здобував у місцевій десятирічній школі, яку закінчив у 1941 р. Добровольцем пішов на фронт, був курсантом Київського артучилища. Був двічі поранений. Після останнього поранення – у серпні 1941 р. – потрапив у полон. До лютого 1945 р. перебував у німецьких таборах. Впродовж 1945 р. працював у радянській воєнній місії в Західній Німеччині, у 1946 р. – бухгалтером у колгоспі.

У 1946–1951 рр. навчався на філологічному факультеті Дніпропетровського університету. Після його закінчення працював літературним консультантом Дніпропетровського відділення Спілки письменників України (далі – СПУ), редактором газети «Дніпровська правда», з 1954 р. – завідувачем відділу і заступником головного редактора журналу «Вітчизна». У 1961–1963 рр. працював головним редактором «Літературної газети». У 1964–1973 рр. – секретарем, заступником голови правління СПУ. У 1979–1986 рр. – 1-им секретарем правління СПУ. У 1979–1987 рр. був Головою Комітету з Державних премій ім. Т. Шевченка. У 1966–1967 рр. П. Загребельний разом з Головою СПУ О. Гончаром посприяли створенню ЦДАМЛМ України. У листах до заступників голови Ради Міністрів УРСР у 1965 р. вони просили прийняти постанову про створення Державного музею української літератури й мистецтв, де б зберігалися документи культурно-мистецького профілю, і закріпити за ним приміщення Центрального державного історичного архіву УРСР, яке якраз тоді звільнялося.

Друкуватись письменник почав у 1949 р. Перша збірка «Каховські оповідання» вийшла у 1953 р. У 1950-х рр. також видані збірки оповідань «Учитель» (1957), «Новели морського узбережжя» (1958), повісті «Марево», «Там, де співають жайворонки (1956), «Долина довгих снів» (1957). У 1960-70-х П. Загребельний займався написанням романів: «Європа 45» (1959), «Європа. Захід» (1960), «Спека» (1960), «День для прийдешнього» (1964), «Шепіт» (1966), «Добрий диявол» (1967), «Диво» (1968), трилогія «З погляду вічності» (1970), «Розгін», «Переходимо до любові» (1971), «Намилена трава» (1974), «Євпраксія» (1975), «Роксолана» (1980), «Південний комфорт» (1984), «Тисячолітній Миколай» (1994) та ін. За роман «Розгін» нагороджений Державною премією СРСР, за романи «Первоміст», «Смерть у Києві» – Шевченківською премією (1974). У 2004 р. П. Загребельний нагороджений званням Героя України.

Історичні романи П. Загребельного «Диво», «Євпраксія», «Первоміст», «Роксолана», «Я, Богдан» стали підґрунтям національно-патріотичного виховання української молоді. «Його твори з історії України перевернули уявлення про минуле, змусили робити проекцію на сьогодення і повернути відчуття причетності до творення історії сьогоднішньої», – переконана лауреатка Шевченківської премії 2005 р. Марія Матіос. Павло Загребельний помер 3 лютого 2009 р. у м. Києві, похований на Байковому кладовищі.

Запрошуємо дослідників і шанувальників української літератури ознайомитись з документами у читальному залі Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України.

Інформацію підготував науковий співробітник відділу використання інформації документів, канд. іст. наук,Ігор Резнік