Всеволод Зіновійович Нестайко (1930-2014)

В. З. Нестайко. 1980 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 892, оп. 1, од. зб. 4, арк. 1.

У межах віртуального проєкту «АРХІВажлива СПРАВА» та з нагоди 90-річчя від дня народження українського письменника, класика української дитячої літератури Всеволода Зіновійовича Нестайка представляємо документи, що зберігаються у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України.

«Я вважаю, що дитячий письменник повинен берегти дитячу психіку від негативу. Тому я не пишу про малолітніх наркоманів, злочинців – я пишу про нормальних дітей і для звичайних дітей. Звісно, життя неможливе без втрат, без горя, без страждань – вони не оминають і дітей. І література для дітей повинна показувати життя таким, яким воно є…» (В. Нестайко).

Мабуть, не знайдеться такого книголюба, якому не було б знайомим ім’я Всеволода Нестайка – українського дитячого письменника, книги якого і досі зачитуються до дірок українськими школярами. Народився Всеволод Зіновійович Нестайко 30 січня 1930 р. у Бердичеві Житомирської обл. Його батько, Зиновій Нестайко, був колишнім військовим, під час Першої світової війни проходив службу у лавах Українських січових стрільців, згодом поповнив ряди Української Галицької Армії. У 1919 р. був взятий у полон польськими військами, а після звільнення працював на цукроварні у Проскурові (сучасний Хмельницький). У 1933 р. його було репресовано радянською владою як «ворога народу» та відправлено до концентраційного табору, де він і загинув. Мати письменника була вчителькою російської мови та літератури. Дід Всеволода Нестайка – отець Денис Порфирович Нестайко, український греко-католицький священник, громадський діяч, колишній настоятель греко-католицької церкви Бучача Тернопільської обл.

Після ув’язнення та смерті батька у 1933 р. Всеволод Нестайко разом із матір’ю та старшою сестрою переїхали до Києва. Тут він закінчує десятирічку, після чого у 1947 р. вступає на слов’янське відділення філологічного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка. Ще під час навчання в університеті, у 1950 р., він почав працювати літературним редактором у журналі «Барвінок», пізніше у видавництві «Молодь», а від 1956 р. до 1987 р. був завідувачем відділу редакції літератури для молодшого шкільного віку видавництва «Веселка». Пізніше був членом Ради з дитячої та юнацької літератури Спілки письменників СРСР (1986-1991), головним редактором журналу для дітей «Терентій» (1992-1994), головний редактор видавництва «Чорлі», редактором науково-пізнавального журналу для дітей «Немо» (1995-1996), а також автором щомісячної радіопередачі «Радіобайка Всеволода Нестайка» (1998-2008).

Мрія стати письменником переслідувала Всеволода Нестайка від самого дитинства. На жаль, за станом здоров’я він не зміг стати мореплавцем, щоб здійснювати цікаві та захоплюючі навколосвітні подорожі, однак, маючи багату уяву, вміло викладав свої дитячі фантазії на папері. Писати почав ще під час навчання у школі, а його перший надрукований твір, оповідання «Шурка і Шурко», побачив світ у 1954 р. Вже через два роки виходить друком перша збірка оповідань Всеволода Нестайка з тією ж назвою, а у 1957 р. – збірка під назвою «Це було в Києві». Оповідання викликали схвальну оцінку літературних критиків і у 1958 р. його було прийнято до Спілки письменників СРСР.

У 1959 р. опублікована перша казкова повість В. Нестайка «В Країні Сонячних Зайчиків», яка відразу набула великої популярності не тільки в Україні, а й за її межами. Пізніше з’являються її продовження – «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків» (1988) та «В Країні Місячних Зайчиків» (1994). У наступні десятиліття виходять друком нові казки: «Пригоди близнят-козенят» (1972), «Олексій Веселесик і Жарт-птиця» (1975), «Пригоди журавлика» (1979), «Дивовижні пригоди в лісовій школі» (1981) «Чорлі» (1995), «Ковалі щастя, або Новорічний детектив» (2003), «Найновіші пригоди Колька Колючки і Косі Вуханя»(2007) «Дивовижні пригоди незвичайної принцеси» (2010) тощо.

У 1960-1980-х рр. Всеволодом Нестайком було написано більшість пригодницьких повістей, сюжети яких вирізняються простотою, ґрунтуються на реальному життєвому матеріалі та розповідають про звичайних школярів, сільських та міських підлітків. Найвідомішою з них стала трилогія «Тореадори з Васюківки», яка виходила окремими частинами у 1964, 1966 і 1970 рр., а у 1972 р. була надрукована повністю. Відтоді книга перевидавалася більше 60 разів та була перекладена багатьма мовами світу, зокрема арабською та бенгалі. Саме «Тореадори з Васюківки» зробили Всеволода Зіновійовича одним із найпопулярніших дитячих письменників України, а у 1979 р. Міжнародною Радою з дитячої та юнацької літератури Ай-Бі-Бі-Уай цей твір було внесено в Особливий Почесний список Г.-Х. Андерсена як один з видатних творів сучасної дитячої літератури.

У пригодницький цикл повістей входять також повісті «Пригоди Грицька Половинки», «Одиниця з обманом», «П’ятірка з хвостиком», «Таємниця Віті Зайчика», «Чудеса в Гарбузянах», а також детективи «Таємничий голос за спиною» і «Неймовірні детективи». Написані ще в 1970-1990-х рр., всі вони у 2000-х рр. були перевидані.

Ще наприкінці 1960-х рр. Всеволод Нестайко звертається до драматургії. Перша його комедія-жарт «Марсіанський жених» успішно була поставлена у 1969-1970 рр. У тому ж 1970 р. з’являється п’єса за мотивами його повісті «Робінзон Кукурудзо». А постановка п’єси «Вітька Магеллан» у 1976 р. одержала премію на Республіканському конкурсі Міністерства культури УРСР, Секретаріату ЦК ЛКСМУ та правління Спілки письменників на кращий драматургічний твір для дітей та юнацтва. В наступні роки було написано ще кілька п’єс для дорослих, загалом це комедії: «Кіностріха діда Гаврила», «Пересадка серця» та інші. Більшість п’єс для дітей були написані у 1990-ті – 2000-ні рр. Деякі створювались за мотивами народних казок «Лисичка-сестричка і Вовк-панібрат», «Солом’яний бичок і рокгрупа “Ко-за-чок”», «Пан Коцький» тощо. Інші п’єси тісно пов’язані з прозою письменника – «Загадковий Яшка», «Секрет Васі Кицина», «Таємниця рудого Жевжика», «Ковалі щастя», «Таємниця Країни Сонячних Зайчиків» та ін.

В. Нестайко – лауреат низки нагород та премій, зокрема, премії імені Олександра Копиленка за казку «Пригоди їжачка Кольки Колючки та його вірного друга і однокласника зайчика Косі Вуханя» (1980); літературної премії імені Лесі Українки за повість-казку «Незвичайні пригоди в лісовій школі» (1982); премії І Всесоюзного конкурсу за кращу книжку для дітей, а саме за шкільні повісті «Одиниця з «обманом» і «П’ятірка з хвостиком» (1987); літературної премії імені Миколи Трублаїні за повість-казку «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків. У 2010 р. письменник став кавелером ордену Ярослава Мудрого V ступеня.

Помер Всеволод Зіновійович Нестайко 16 серпня 2014 р. в Києві. Похований на Байковому кладовищі.

До Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України архівні документи Всеволода Нестайка (Ф. 892) надійшли від родини письменника. Архів-музей висловлює щиру вдячність доньці Всеволода Зиновійовича – Олені Всеволодівні Максименко за цінний внесок до архівної скарбниці.

Крім того, документи, що стосуються творчості та діяльності письменника, зберігаються у фондах діячів української культури: В. М. Владка (Ф. 366), В. Г. Дончика (Ф. 810), І. К. Кульської (Ф. 1245), В. А. Костюченка (Ф. 1380), В. А. Віти (Ф. 1398) та ін.

Запрошуємо дослідників і шанувальників української літератури та української культури ознайомитись із зазначеними документами у читальному залі Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України.

Інформацію підготував архівіст сектору просвітньої та виставкової роботи відділу використання інформації документів Сергій Онищук.

Інформуємо громадськість