Микола Костянтинович Зеров (1890-1937)

М. К. Зеров. 1920-ті рр.
ЦДАМЛМ України, ф. 28, оп. 1, од. зб. 216, арк. 9.

У межах віртуального проекту «АРХІВажлива СПРАВА» та з нагоди 130-річчя від дня народження українського поета, літературознавця, представника «Розстріляного відродження» Миколи Костянтиновича Зерова (1890-1937) представляємо документи, які зберігаються в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України.

«Довершеності Зеров прагнув у всьому: в роботі над віршем, в застругуванні олівця, правці коректи, заварці чаю, при виборі каракуля для комірця пальта або примірюванні у кравця костюма. Однак він і найменше не був педантом чи формалістом; у ньому не було жадної риси од «людини в футлярі»; джерелом було любовне ставлення до всього навколо. Зеров розкривав себе в ентузіазмі».
Домонтович В. Болотяна Лукроза // Київські неокласики. – К., 2003. – С. 290-292.

Микола Зеров – один із найяскравіших представників літературно-мистецького покоління 20-30-х рр. ХХ ст., який збагатив українську літературу своїми поезіями, перекладами та літературознавчими дослідженнями. Крім цього, він був активним громадсько-політичним діячем. Професор Київського інституту народної освіти, відомий перекладач Микола Зеров 1923 р. став одним із лідерів літературної групи неокласиків. У 1925-1928 рр. він разом із Миколою Хвильовим брав активну участь у дискусії з приводу подальшого розвитку української літератури.

У лютому-березні 1930 р. Микола Зеров виступав свідком на процесі Спілки визволення України.

Наполеглива праця Миколи Зерова на ниві української літератури прирекла його до репресій з боку тоталітарної влади. Після початку терору проти неокласиків в ІІ пол. 1930-х рр. йому було заборонено займатися літературною діяльністю. Митець жив під постійною загрозою арешту.

28 квітня 1935 р. Микола Зеров був заарештований працівниками НКВС та звинувачений у «керівництві контрреволюційною терористичною націоналістичною організацією». Унаслідок жорстоких допитів він визнав себе винним та був засуджений до 10 років таборів. У 1937 р. після перегляду його справи був засуджений до розстрілу. Страчений 3 листопада 1937 р. в урочищі Сандармох (Карелія).

До посмертної реабілітації Миколи Зерова у 1958 р. офіційно вважалося, що він помер 13 жовтня 1941 р. у таборі на Колимі.

Інформацію підготував науковий співробітник відділу використання інформації документів, канд. іст. наук Ігор Резнік.

При передруці матеріалів посилання на ЦДАМЛМ України обов’язкове