Борис Львович Коваленко (1903-1937)

Б. Л. Коваленко. 1935 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 877, оп. 1, од. зб. 16, арк. 1.

Борис Коваленко народився 25 листопада 1903 р. у с. Хотуничі на Чернігівщині в родині залізничника. Освіту здобував у місцевій школі та Городнянській профтехшколі. У 1922-1926 рр. навчався на філологічному факультеті Київського інституту народної освіти (КІНО), у 1926-1930 рр. – в аспірантурі. Упродовж 1930 р. працював викладачем літератури в КІНО. Наступного року переїхав до Москви, де працював в Асоціації пролетарських письменників. На початку 1935 р. переїхав до Києва, де до грудня 1936 р. працював у Інституті Літератури ВУАМЛІНу та завідувачем кафедри Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка.

Борис Коваленко почав друкуватися у 1923 р. (публікував статті в газеті «Більшовик»). Від 1924 р. був членом «Гарту», від 1926 р. – «Молодняка», від 1927 р. – ВУСПП (Всеукраїнської спілки пролетарських письменників). Від 1926 р. був головою Київської організації «Молодняка». Належав до числа провідних літературних критиків того часу, був одним із лідерів «Молодняка» і ВУСПП та відповідальним редактором «Літературної газети» (від 1928 р.). У 1934 р. прийнятий до Спілки письменників СРСР.

Борис Коваленко є автором літературно-критичних статей: «На гонах романтики», «На нових шляхах» (1935), «Людолови» (1936), «Образ радянської людини» (1936), «Проблеми прози» (1936), у яких проаналізовані твори українських письменників (Л. Смілянського, Ю. Яновського, З. Тулуб, О. Копиленка та ін.). Найвідоміші його літературознавчі праці – «В боротьбі за пролетарську літературу» (1928), «Перший призив» (1928), «Петро Панч» (1931), «Пролетарські письменники» (1931), «Юхим Зоря» (1931), «За магнетобуди літератури» (1932), «Українська література» (1935).

23 грудня 1936 р. Борис Коваленко був заарештований НКВС у Києві та звинувачений в активній участі у контрреволюційній націоналістичній організації. Під час суду своєї вини не визнав та відмовився від зізнань, «вибитих» з нього на допитах. 13 липня 1937 р. Борис Коваленко був засуджений Військовою колегією Верховного Суду СРСР до розстрілу з конфіскацією майна та того ж дня розстріляний у Києві. 12 травня 1956 р. реабілітований посмертно через відсутність складу злочину.

Інформацію підготував науковий співробітник відділу використання інформації документів, канд. іст. наук Ігор Резнік.