Олександр Іванович Копиленко (1900-1958)

О. І. Копиленко. Поч. 1950-х рр.
ЦДАМЛМ України, ф. 740, оп. 1, од. зб. 176, арк. 2.

Олександр Іванович Копиленко народився 1 серпня 1900 р. у Костянтинограді Полтавської губернії (нині Красноград Харківської області) у сім’ї залізничника. До 1920 р. навчався в Костяниноградській вчительській семінарії. У 1925 р. закінчив біологічний факультет Харківського інституту народної освіти.

Олександр Іванович був членом літературних об’єднань «Плуг», «Гарт», ВАПЛІТЕ та Пролітфронт. Співпрацював із журналами «Всесвіт» та «Соціалістична борозна». Входив до Корелісу (Колектив режисерів, літераторів та сценаристів).

Перше оповідання О. І. Копиленка «Там мабуть край» опубліковане 1922 р. Наступного року вийшла друком перша збірка його творів «Кара-круча».

У книгах для дорослих письменник порушував питання індустріалізації міста («Народжується місто»), відбудови українського села («Лейтенанти» та «Земля велика»). Писав також про життя людей у період Української революції («Іменем українського народу», «Буйний хміль») та Другої світової війни («Допит», «Батько», «Мовчання», «Брати», «Невтомне життя», «Хуртовина»).

Перше дитяче оповідання Олександра Копиленка «Сеньчині пригоди» надруковане 1926 р. Питання дружби та любові до праці розкрите в творах: «Друзі» (1928), «Шкідник» (1933), «Подарунок» (1956), «Школярі» (1935), «Адмірал» (1948) та «Воликове нещастя» (1935).

Інтерес викликають дитячі книжки О. І. Копиленка, в яких порушується питання формування дитячої психіки через спостереження за природою: «Комашня» (1932), «У лісі» (1934), «Школярі» (1935), «Хата хлопчика-мізинчика» (1946), «Сонячний ранок» (1949).

Неабиякий успіх у читачів мали твори О. І. Копиленка «Дуже добре» (1936) та «Десятикласники» (1938), під час написання яких письменник консультувався з А. С. Макаренком.

У творчому доробку Олександра Копиленка є й п’єси: «Чому не гаснуть зорі» (1944), «Ви давно повернулися?» (1945).

У 1934 р. О. І. Копиленко переїхав до Києва, де оселився у будинку Роліт.

Помер письменник 1 грудня 1958 р. Похований на Байковому кладовищі.

У 1972 р. про життя і творчість О. І. Копиленка було знято фільм. У 1978 р. засновано літературну премію його імені.

1980 р. син письменника – Любомир Олександрович передав до ЦДАМЛМ України батькові книги. Згодом вони були доповнені наданими ним же музейними предметами та документальними матеріалами.

До особового фонду письменника включено рукописи романів, оповідань, п’єс, фейлетонів, статей та перекладів, біографічні документи, приватне листування, індивідуальні та групові фотографії.

Для оптимізації пошуку інформації про склад і зміст документів Архів-музей долучає до інформаційного повідомлення проєкту «АРХІВажлива СПРАВА» відсканований опис особового фонду О. І. Копиленка.

Запрошуємо філологів, літературознавців та поціновувачів української культури ознайомитися з документами особового фонду Олександра Копиленка в читальному залі Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України.

Інформацію підготувала архівіст відділу використання інформації документів, канд. іст. наук Оксана Бублик.

При передруці матеріалів посилання на ЦДАМЛМ України обов’язкове